Історія справи

Постанова ВССУ від 04.02.2026 року у справі №754/2836/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2026 року

м. Київ

справа № 754/2836/24

провадження № 61-9155св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Ступак О. В., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Київська міська рада, Київська міська державна адміністрація, ОСОБА_4 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_3 , Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Любаренко Ігор Олегович, на рішення Деснянського районного суду м. Києва, у складі судді Саламон О. Б., від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Болотова Є. В., Сушко Л. П.,

від 07 травня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в інтересах якої діє матір ОСОБА_1 та батько ОСОБА_1 , звернулися до суду з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16 жовтня 1973 року ОСОБА_5 отримав ордер на квартиру за адресою:

АДРЕСА_1 , разом із членами своєї родини: дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 .

3. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

4. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_7 народився син ОСОБА_3 .

5. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 .

6. 20 серпня 2011 року ОСОБА_3 одружився із ОСОБА_1 .

7. У серпні 2012 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилася дочка ОСОБА_2 .

8. 18 вересня 2014 року ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_4 .

9. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер.

10. Позивачі стверджують, що у спірній квартирі проживають:

- ОСОБА_4 (вдова ОСОБА_7 ), яка проживає в одній із двох кімнат;

- ОСОБА_3 , який проживає в іншій кімнаті разом зі своєю дружиною ОСОБА_1 та малолітньою дочкою ОСОБА_2 .

11. Вказують, що ОСОБА_1 разом зі своєю родиною проживала в квартирі, як член сім`ї наймача - ОСОБА_7 , весь час оплачувала комунальні послуги, купувала меблі, укомплектувала квартиру побутовими речами, замінили вікна та зробили косметичний ремонт, провели кабельне телебачення та інтернет. Повністю несли на собі тягар утримання нерухомого майна.

12. Посилаючись на викладене, позивачі просили судвизнати за

ОСОБА_1 та малолітньою ОСОБА_2 право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судових рішень

13. Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня

2024 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду

від 07 травня 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.

14. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачами докази, як окремо, так і в сукупності, не підтверджують їх вселення у спірну квартиру як членів сім`ї останньої зареєстрованої в ній особи - ОСОБА_7 , наявності на це його згоди, проживання разом із наймачем та спільних витрат на утримання житла. Також, відсутні докази того, що спірна квартира є єдиним постійним місцем проживання позивачів.

15. Суди звернули увагу, що практично усі надані позивачами докази датовані 2023 роком, після смерті ОСОБА_7 . Доводи позивачів щодо сплати родиною ОСОБА_1 житлово-комунальних послуг за спірну квартиру не підтверджують надані квитанції, в яких відсутня вказівка платника.

16. Також судами враховувано, що ОСОБА_1 зберігає право користування іншим житлом за адресою: АДРЕСА_2 , в якому вона зареєстрована. Право ж користування житлом малолітньої ОСОБА_2 визначається місцем проживання її батьків відповідно до норм Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Любаренко І. О., просить рішення Деснянського районного суду м. Києва

від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду

від 07 травня 2025 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

18. 15 липня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Любаренко І. О., подала касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року.

19. Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи

№ 754/2836/24, які у вересні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

20. Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2026 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 607/1091/16, від 28 червня 2022 року у справі № 754/14628/17, постанові Верховного Суду України від 11 липня 2012 року у справі № 6-60цс12 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

22. Крім того, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статті 160 СК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

23. Вказує, що при народженні ОСОБА_2 батьки вирішили, що дитина буде проживати з ними в спірній квартирі АДРЕСА_3 . З моменту народження ОСОБА_2 не мала реєстрації місця проживання, однак незважаючи на це суди не захистили права неповнолітньої дитини та залишили її без місця реєстрації.

24. Зауважує, що належним відповідачем у цій справі є ОСОБА_4 , яка є членом сім`ї ОСОБА_7 , після одруження з ним почала проживати у спірній квартирі. При розгляді справи в судах попередніх інстанцій ОСОБА_4 зазначила, що ОСОБА_2 разом з батьком ОСОБА_1 проживають у спірній квартирі. Цей факт також підтверджено квитанціями зі сплати комунальних послуг, наявністю особистих речей позивачів у квартирі, довідками про місце обслуговування позивачів, поясненнями сусідів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

25. У вересні 2025 року Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

26. Вказує, що спірна квартира перебуває у власності територіальної громади міста Києва. ОСОБА_4 у зазначеній квартирі не зареєстрована, ордер на вселення їй не видався, договір найму з нею не укладався.

27. Звертає увагу, що саме батьки повинні піклуватися про своїх дітей та забезпечувати їх житлом. Малолітня дитина не має права самостійно обирати місце проживання і набуває право користування житлом за місцем проживання батьків. Батьки дитини зареєстровані за іншими адресами та за цими адресами зберігають за собою право користування житлом.

28. Наголошує, що останнім наймачем квартири була ОСОБА_6 , водночас позов не містить вимог про визнання позивачів членами її сім`ї. Крім того, за особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житлі.

Обставини справи, встановлені судами

29. 16 жовтня 1973 року ОСОБА_5 отримав ордер на вселення у житлове приміщення, - двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , разом із членами своєї родини дружиною ОСОБА_6 та сином ОСОБА_7 .

30. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

31. ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_7 народився син ОСОБА_3 .

32. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 .

33. 20 серпня 2011 року ОСОБА_3 (син ОСОБА_7 , онук ОСОБА_5 ) одружився із ОСОБА_1 .

34. У серпні 2012 року у ОСОБА_3 та ОСОБА_1 народилося дочка ОСОБА_2 .

35. 18 вересня 2014 року ОСОБА_7 одружився з ОСОБА_4 .

36. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 помер.

37. Суди встановили, що у спірній квартирі ніхто не зареєстрований, квартира не приватизована та перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва.

38. Згідно з копій паспортів та витягів з Реєстру територіальної громади:

- ОСОБА_1 з 24 травня 2011 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ;

- ОСОБА_4 з 22 грудня 1992 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 ;

- ОСОБА_3 з 04 жовтня 1990 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ;

- малолітня ОСОБА_2 не має зареєстрованого місця проживання.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

39. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

40. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

41. За положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше

42. За змістом статті 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

43. До членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

44. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім`ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов`язки, як наймач та члени його сім`ї.

45. Згідно з статтею 65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім`ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним жиле приміщення свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не потрібно.

46. Особи, що вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

47. У постанові Верховного Суду від 01 вересня 2023 року у справі

№ 712/11721/21 зазначено, що: «Вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселились до наймача, суд повинен з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи зареєстровані вони в даному житловому приміщенні, було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

За особою не може бути визнано право користування жилим приміщенням, якщо вона зберігає постійне місце проживання в іншому житловому приміщенні».

48. Враховуючи, що ні ОСОБА_2 , ні її батьки, не зареєстровані за адресою спірної квартири, натомість за кожним з батьків ОСОБА_2 зберігається постійне місце проживання в інших житлових приміщеннях, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за позивачами права користування спірним житлом.

49. Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 вересня 2023 року у справі № 712/11721/21, від 13 березня 2024 року у справі № 210/4155/21, та не суперечить висновкам, викладеним у постановах, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.

50. Крім того, судами попередніх інстанцій за результатами оцінки наявних у справі доказів не встановлено, що позивачі вселилися в спірну квартиру як члени сім`ї останньої зареєстрованої в ній особи - ОСОБА_7 та за наявності на це його згоди, проживали разом із наймачем у зазначеному житловому приміщенні, несли витрати на утримання житла.

51. Колегія суддів відхиляє посилання касаційної скарги на те, що місце проживання малолітньої ОСОБА_2 за згодою її батьків було визначено за адресою спірної квартири, оскільки судами не встановлено наявності у батьків дитини прав на користування цим житлом.

52. Щодо доводів заявниці про те, що у ОСОБА_2 , 2012 року народження, не було жодного місця реєстрації, то колегія суддів наголошує, що реєстрація місця її проживання може бути здійсненна за адресою батьків, кожен з яких зберігає за собою право проживання в іншому житлі, відмінному від спірної квартири.

53. Частиною третьою статті 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

54. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

55. Інші доводи касаційної скарги переважно спрямовані на необхідність Верховному Суду здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені статтею 400 ЦПК України.

56. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

57. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.

58. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Ruiz Torija v. Spain від 09 грудня 1994 року, заява № 18390/91, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

59. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки суду щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

60. Згідно із статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

61. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

62. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400 402 409 410 415 416 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Любаренко Ігор Олегович, залишити без задоволення.

2. Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 07 травня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. М. Осіян Н. Ю. Сакара О. В. Ступак В. В. Шипович